Автор 
Під час Київського марафону Незламності-2025 у віковій категорії 70-80 років другим фінішував Микола Величко. Йому 77 років, і він займається шосейним бігом з 2014 року. До виходу на пенсію чоловік працював будівельником. Протягом останніх 11 років він неодноразово долав дистанції на 10 км, брав участь у півмарафонах та марафонах, отримуючи нагороди та відзнаки за свої спортивні досягнення.
Кореспондент «Великого Києва» поспілкувався з Миколою про його шлях у спорті та мотивацію, яка не дозволяє зупинятися на досягнутому.
Кореспондент: Яким був шлях до марафонської дистанції, яку Ви подолали під час цьогорічного великого забігу?
Микола Величко: Раніше я не бігав на такі дистанції. Спорт мені подобався, але систематично не займався. Мій зять та його знайомі вже бігали, і вони мене втягнули в тренування. Спочатку я почав з десяток, потім півмарафони, а згодом – марафони. Зараз у мене близько 17 дипломів та багато нагород – це мій «список послужний».
Микола розповідає, що на початку його супроводжував зять Женя, який реєстрував його на забіги та підвозив до старту. Основне завдання Миколи було берегти себе під час тренувань, і він активно втягнувся у спортивне життя. Проте останній марафон виявився непростим.
“Коли готувався до марафону, я пробіг дуже швидко тестовий забіг на 28 кілометрів у темпі 5:28, і це сильно вдарило по моєму коліну. За три тижні до змагань коліно ще турбувало мене, але я думав, що все минуло. На основних змаганнях, десь після 16-20 кілометра, я відчув, що коліно підводить, бігати стало боляче. Незважаючи на це, я фінішував другим у своїй віковій категорії”, – зізнався атлет.
Микола додає, що раніше він долав марафони зі швидкістю 4:16-4:40 на кілометр, а останній забіг за 5 годин був для нього повільним і незадовільним. Проте навіть цей результат демонструє силу волі та приклад для молодих спортсменів, які ще не усвідомлюють, наскільки неймовірно це – продовжувати бігати у 77 років.
Коментарі