31 жовтня Національна опера України імені Т. Г. Шевченка презентувала прем’єру опери Жака Оффенбаха «Казки Гофмана». Режисером-постановником виступив відомий український театральний режисер Іван Уривський, а над сценографією та костюмами працювали Петро Богомазов і Дарія Біла відповідно.
Як зазначають у публікаціях театру, опера задумувалася композитором як «серйозна» противага його популярним оперетам. Підготовка до постановки розпочалася ще до повномасштабного вторгнення Росії, а концертну версію показали наприкінці 2021 року.
Іван Уривський відомий постановками в оперетному та драматичному жанрах – серед них «На русалчин Великдень» Миколи Леонтовича та «Золотий обруч» Бориса Лятошинського у Львові. Режисер давно мріяв поставити «Казки Гофмана» на великій драматичній сцені, і нова постановка стала реалізацією цієї ідеї.
Нова версія опери об’єднала понад сотню митців – хор, оркестр та солістів. До команди, яку запросив Уривський, увійшли переважно театральні фахівці, включно зі сценографом Петром Богомазовим, який раніше співпрацював із режисером над «Калігулою», «Макбетом» і «Трамваєм “Бажання”», та художницею Дарією Білою. Наступні покази вистави заплановані на 2, 19 і 20 листопада.
Про оперу та сюжет
Творчість німецького письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776–1822) надихнула численні оперні та балетні постановки. Оффенбах у своїй опері використав три новели Гофмана – «Пісочна людина», «Казка про втрачене зображення» та «Радник Креспель». У опері сам автор стає центральним персонажем, а музика поєднує гротеск, іронію і похмуро-фантастичні мотиви, передаючи специфіку гофманівського світу.
За сюжетом, у винному льоху Гофман у компанії друзів згадує свої кохання. Його серце належить артистці Стеллі, яку переслідує радник Ліндорф. Стелла втілює образи всіх жінок, яких любив Гофман – Олімпії, Джульєтти і Антонії. Ліндорф уособлює усіх його ворогів (Коппеліус, Дапертутто, Міракль). Поряд із Гофманом завжди присутня Муза поезії, що оберігає його талант від легковажності.
Історія постановки в Києві
Опера «Казки Гофмана» неодноразово ставилася у Київському оперному театрі. Вперше вона з’явилася у сезоні 1908–1909 років (диригент І. Паліцин, режисер М. Боголюбов, художник С. Евенбах), а у 1913 році її повторили в тих же декораціях. У січні 1927 року постановку здійснили в Українській академічній опері, експериментально оформлену О. Хвостенком-Хвостовим, з особливою увагою до образу радника Ліндорфа у виконанні баса Михайла Донця. Жіночі ролі виконували тодішні зірки сцени: Оксана Уляницька (Олімпія), Галина Маньківська (Джульєтта) та Марія Донець-Тессейр (Антонія). Тенори Арнольд Азрікан і Федір Орешкевич доповнювали ансамбль своєю майстерністю.
29 жовтня 2021 року у Національній опері відбулася прем’єра концертного виконання «Казок Гофмана», що стало ескізом до нинішньої сценічної постановки Івана Уривського. Час і місце дії змінені: історії Гофмана розгортаються у музейному просторі через три живі інсталяції, що створюють сучасний погляд на класичний сюжет.
За словами режисера, постановка – це не лише комічна опера, а й глибока соціальна сатира на порядки часу її створення. «Казки Гофмана» демонструють, що справжні шедеври залишаються актуальними, а природа людська змінюється мало з плином століть.












Коментарі