Збройні сили України: Виклики та переваги російської армії перед вторгненням

За словами Валерія Залужного, до повномасштабного вторгнення в Україну російська армія була значно перевищувала українську за кількістю військ та техніки. Це залишало Україну в стані великого дефіциту, як в людях, так і в засобах ведення війни.

Дефіцит і стагнація перед війною

У 2021 році, незважаючи на гучні заяви політиків про виділення значних коштів на сектор безпеки та оборони, реальна ситуація була значно менш оптимістичною. Українські Збройні Сили були недостатньо фінансовані, що призвело до проблем із підготовкою та забезпеченням боєготовності. Бюджет Міністерства оборони України того року був обмежений, а більша частина коштів йшла на грошове забезпечення військових, залишаючи мінімальні суми для закупівлі новітньої зброї та техніки.

Через це армія перебувала у стані стагнації: недоукомплектованість, відтік кадрів та обмежені фінансові можливості для розвитку стали основними проблемами, які ускладнювали готовність до потенційного конфлікту.

Необхідність адаптації до викликів

Залужний наголосив, що на кінець 2021 року чисельність російської армії в п’ять разів перевищувала українську. У порівнянні з українською армією, ворог мав в чотири рази більше танків та бойових броньованих машин, в 3,4 рази більше артилерії та значну перевагу в повітряних силах.

До того ж, росія на той час вже встигла значно модернізувати свої авіаційні сили, маючи понад 340 літаків та вертольотів для наступу. Військові частини РФ були оснащені сучасними засобами ППО та ударними авіаціями, що давало їм стратегічну перевагу на початку вторгнення.

Агресія та нові стратегії війни

Незважаючи на перевагу Росії, українські Збройні Сили здобули важливі стратегічні переваги завдяки зміненим стратегіям та мобілізації ресурсів. Залужний зазначив, що спочатку росіяни покладалися на стратегію швидкого розгрому, однак, коли це не вдалося, вони змінили тактику на виснаження. Вони почали вести довготривалі бойові дії, намагаючись створити соціальну напругу, викликати значні фінансові витрати на обидва боки, а також завдати значних людських втрат.

Своїм ходом росіяни намагалися послабити Україну не тільки військовим способом, а й політичною та економічною нестабільністю. Однак ці стратегії, на думку Залужного, не принесли їм бажаного результату.

Виснаження як стратегічний метод

У виснажливій війні Залужний зазначає, що ключовими факторами стали боротьба за символічні об’єкти, що не мали стратегічного значення з військової точки зору, але могли спричинити значні політичні наслідки. Одним із таких об’єктів стали культурні і географічні символи країни.

Це стратегії, які дозволяли ворогові відтягувати час, але кожен такий символічний об’єкт давав йому більше можливостей для маніпуляцій та політичного тиску. В результаті, це стало важливою складовою у великій грі, яку росіяни вели на політичному, економічному та військовому фронті.

Висновки

Залужний вказує, що стратегія виснаження росіян у кінцевому підсумку передбачає відновлення їхніх військових дій через невеликі перемоги та агресивні кроки. На його думку, результатом цієї стратегії може стати серйозна політична та економічна криза, що в кінцевому підсумку призведе до внутрішньої дестабілізації в самій Росії.