Автор 
Сьогодні, 9 грудня 2025 року, Україна відзначає 100-річчя від дня народження Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). Біля брами Святої Софії у столиці відбулася церемонія вшанування його пам’яті.
Патріарх Володимир назавжди залишився символом духовної незламності та боротьби за незалежність Української Церкви. Його шлях – від радянських тюрем до керівництва Помісною Церквою – став прикладом віри та стійкості.
Життєвий шлях і служіння
Святійший Патріарх народився в селі Хомчин на Івано-Франківщині. У 1944 році його засудили радянські органи на десять років ув’язнення за участь у національно-визвольному русі, відправивши на Колиму. Після звільнення здобув богословську освіту та служив священником на Івано-Франківщині.
У 1972 році його знову заарештували — за правозахисну діяльність і підтримку українських православних вірян. Вирок передбачав сім років таборів і три роки заслання, які він відбував у Мордовії та Якутії. Під час заслання Патріарх Володимир перейшов до Української Автокефальної Православної Церкви та продовжував правозахисну діяльність.
“Я був священником серед дисидентів і дисидентом серед священників”, — згадував він про свою місію.
Після повернення в Україну у 1982 році Патріарх залишався під адміністративним наглядом. У 1987–1990 роках служив у парафіях УАПЦ у Північній Америці та займався літературною працею, зокрема написав книгу «Голос у пустелі».
Висвячення та предстоятельство
У 1990 році прийняв чернечий постриг з ім’ям Володимир і став єпископом Ужгородським та Виноградівським. Пізніше — архиєпископом Вишгородським і Білоцерківським, вікарієм Київським УАПЦ. На початку 1993 року його призначили архиєпископом Львівським і Сокальським та увійшов до складу Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату.
Після смерті Патріарха Мстислава у 1993 році він став Місцеблюстителем Патріаршого престолу та митрополитом. 21 жовтня 1993 року Всеукраїнський Православний Собор обрав його Предстоятелем УПЦ Київського Патріархату з титулом Патріарха, а інтронізація відбулася 24 жовтня у Софійському соборі.
Сьогоднішнє вшанування
У день століття від народження Патріарха відбулося покладання квітів біля його могили поруч із Брамою святої Софії. Духовенство відслужило заупокійну службу. Церемонію організував Український інститут національної пам’яті.
Патріарх Володимир стояв біля початків Помісної Церкви, його рішення вимагали не лише мудрості, а й мужності. Він показав, що любов до Бога нерозривно пов’язана з любов’ю до свого народу, а Церква завжди має підтримувати своїх вірян у найважчі часи.
Трагедія та спадщина
14 липня 1995 року Патріарх Володимир раптово помер під час прогулянки у Ботанічному саду. Похоронні заходи на Софіївській площі стали трагічними: силові структури застосували насильство, що завершилося сутичками. Ці події увійшли в історію як «Чорний вівторок».
Зрештою, тіло Патріарха було поховано біля вхідної брами перед дзвіницею Софійського собору. Його спадщина живе у пам’яті вірян та історії Української Церкви.
Коментарі