Нейрофізіолог про те, як марафон тренує мозок і стійкість до стресу

Психотерапевт Володимир Багненко, який нещодавно пробіг марафон, розповів, що з точки зору нейрофізіології біг на довгі дистанції є однією з найефективніших природних практик саморегуляції, розвитку нейропластичності та формування стресостійкості.

На думку спеціаліста, марафон – це не лише випробування фізичних можливостей, а й потужне тренування нервової системи. Біг змінює роботу мозку, стабілізує емоційний фон і буквально «перепрограмовує» реакцію організму на стрес.

Ось що саме відбувається з тілом і мозком під час тривалого бігу:

1. Тренується стресова система. Під час бігу активується гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь (HPA-axis), яка відповідає за реакцію на стрес. З часом рівень кортизолу знижується, а нервова система переходить у стабільніший режим. Це формує здатність залишатися спокійним у кризових обставинах – своєрідний «м’яз стійкості».

2. Зміцнюється самоконтроль. Тривалий ритмічний біг активує префронтальну кору мозку, відповідальну за саморегуляцію, планування і подолання імпульсивності. Коли людина долає втому, вона тренує здатність діяти свідомо, а не реактивно.

3. Знижується рівень тривоги. Біг активує ендоканабіноїдну систему, завдяки чому виділяються ендорфіни й серотонін. Саме вони створюють відомий стан «ейфорії бігуна» – природний антидепресантний ефект, який підтверджено МРТ-дослідженнями.

4. Підвищується нейропластичність. Організм виробляє більше білка BDNF – фактора росту мозку, що стимулює формування нових нейронних зв’язків і покращує пам’ять, концентрацію та швидкість мислення.

5. Синхронізується робота півкуль. Ритмічні рухи рук і ніг стимулюють мозолисте тіло – міст між правою та лівою півкулями. Це сприяє гармонії між емоційною та раціональною частинами свідомості.

6. Відновлюється сон. Біг нормалізує секрецію мелатоніну й циркадні ритми, що допомагає швидше засинати та краще відновлюватися після стресу.

7. Розвивається витривалість нервової системи. Мозок вчиться працювати економно, долати втому без паніки та зберігати концентрацію навіть у стані виснаження.

8. Формується стан потоку. Бігуни часто входять у «flow» – стан, коли мислення стає ясним, а рухи автоматичними. У цей момент знижується активність зон мозку, відповідальних за страх, і настає відчуття глибокого спокою.

9. Покращується кровопостачання мозку. Біг збільшує подачу кисню, завдяки чому нейрони працюють ефективніше, а свідомість стає яснішою.

10. Зростає кількість нових нейронів. Регулярне тренування стимулює утворення нових клітин у гіпокампі – зоні, яка відповідає за навчання та пам’ять. Це уповільнює старіння мозку.

11. Біг сприяє глибокому мисленню. Під час руху активуються обидві півкулі мозку, що створює стан розслабленої зосередженості. Саме в цей час часто приходять нові ідеї та рішення складних питань.

Володимир Багненко проводить паралелі між бігом і процесом відновлення після травм чи втрат. Як лікар, який працює з військовими, він порівнює реабілітацію з марафоном – довгою дистанцією, яку кожен має пройти самостійно, крок за кроком.

«Горювання – це марафонська дистанція. Ти не можеш її оминути або передати комусь свій стартовий номер. Пробігти її можеш тільки сам», – зазначає психотерапевт.

Багненко підкреслює: не обов’язково бігати марафони, щоб отримати користь. Навіть короткі пробіжки у власному темпі здатні покращити стан нервової системи, стабілізувати емоції та підвищити життєву витривалість.