Музей шістдесятництва показує історію київського метро 1960-х

До 65-річчя київського метрополітену у Музеї шістдесятництва відкрили камерну виставку, яка поєднує історію будівництва та відкриття підземки з подіями життя шістдесятників. Експозиція під назвою «Зустрінемось біля метро» демонструє факти про перші роки роботи метро та моменти з життя української інтелігенції, яким присвячено музей.

Співкураторка виставки Оксана Красілова пояснила, що простір умовно поділений на дві платформи. Одна висвітлює офіційні аспекти – будівництво та розвиток метро, інша містить особисті історії шістдесятників, пов’язані з підземним транспортом. За її словами, перші ідеї про підземний транспорт у Києві виникли ще наприкінці ХІХ століття, планувалася підземна залізниця від Поштової площі до Бесарабки, але через події початку ХХ століття проект відкладали. Активне будівництво розпочалося після Другої світової війни.

Раритетні предмети виставки розташовані у трьох вітринах, оформлених як вагон метро, адже перші потяги складалися з трьох вагонів. Серед експонатів – відбійний молоток для копання метро, каска метробудівника та значок за досягнення у метробудівництві. На одній із фотографій із молотком позує Павло Тичина, тоді поет і радянський функціонер.

У залах представлені матеріали, пов’язані з відкриттям метро 6 листопада 1960 року: фрагмент червоної стрічки, запрошення на урочистості та перші паперові проїзні квитки. Відомо, що спочатку пасажири побоювалися спуску під землю, тому квитки роздавали для заохочення.

Додатково показано телефон першого начальника метро, реверсний ключ для запуску потяга та зошит із записами пасажиропотоку.

Поетичним натхненням для виставки став вірш Ліни Костенко з рядками: «Сіре місто, бетонна маро, до кісток перепахле гудроном. Я маленька принцеса Метро, коронована мертвим неоном», — розповіла Оксана Красілова.

Для експозиції підготували відео, де акторка Малого театру Слава Красовська читає цей вірш. Відвідувачі також можуть переглянути архівні хроніки та почути пісню, створену до відкриття метро.

Координаторка проєктів Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького Олена Семенець розповіла про запис пісні у листопаді 1960 року, виконаний Оленою Слободяник, яка була видатною вокалісткою та озвучувала відомі кінофільми. Для виставки виконали авторську версію цієї пісні за участю музиканта Андрія Соловйова.

Хронологія відкриття першої червоної лінії метро демонструє архівні світлини, елемент торшера з ескалаторів станції «Університет» та макет скульптури жінки з голубами з тимчасового депо Метро, яка не збереглася до сьогодні.

Друга частина експозиції висвітлює шістдесятників та їх зв’язок зі столичним метро. Наприклад, поет Василь Стус уперше зустрів майбутню дружину Валентину Попелюх на ескалаторі станції «Хрещатик». За спогадами Попелюх, Стус штовхнув її в плече та побіг за нею до дому, де вони познайомились.

Художники-шістдесятники брали участь у оформленні метро, яке мало бути більш оздобленим, але наприкінці 1950-х запровадили курс на мінімалізм і функціональність, відмовившись від декору. Галина Зубченко та Алла Горська створювали ескізи ресторану «Метро» над станцією «Хрещатик» у гуцульському стилі, але замовлення отримали інші митці.

Неофіційні матеріали експозиції включають косівську кераміку Любові Панченко, експедиційний кухоль Михайла Бурчевського та роботи Галини Зубченко. Ще одна історія стосується відродження колядницьких традицій у метро.

Скульпторка та шістдесятниця Аліса Забой пригадала: «У 1967–68 роках хор „Гомін“ розучував колядки та щедрівки. Під час підйому ескалатором на Інститутській ми співали, а пасажири реагували по-різному: захоплено, здивовано, але байдужих не було. Сльози на очах від піднесення, і міліція ніколи нас не зупиняла».

Щосуботи та щонеділі о 12:00 проводять екскурсії виставкою, квиток дає доступ до музею.

«Зустрінемось біля метро» діятиме до 30 листопада, вівторок-неділя, 10:00–18:00, каса до 17:15. Адреса музею: вул. Олеся Гончара, 33. Вартість квитка: 100 грн, пільговий – 50 грн.