Автор 
Нобелівський комітет виступив із важливою заявою, яка розставляє крапки над «і» у питанні спадковості наукового та суспільного визнання. За офіційною позицією інституції, статус лауреата є невід’ємним і не підлягає перегляду через будь-які подальші дії переможця з фізичними атрибутами премії.
Приводом для роз’яснення став вчинок Мачадо, що викликав жваві дискусії в експертному середовищі. У комітеті наголосили: історична фіксація перемоги не залежить від того, де саме знаходиться золота медаль чи оригінальний диплом. Ім’я людини назавжди вписується до світового пантеону слави у момент оголошення результатів.
Незалежно від того, що може статися з медаллю, дипломом чи призовими грошима, саме оригінальний лауреат увійде в історію як отримувач премії.
Організатори також роз’яснили права власників нагороди. Лауреати мають абсолютну юридичну та моральну свободу розпоряджатися матеріальною частиною премії на власний розсуд. Зокрема, правила дозволяють:
- зберігати медаль і диплом у приватній колекції
- передавати атрибути як дарунок іншим особам
- виставляти лоти на продаж
- спрямовувати нагороду на благодійні цілі
Таким чином, навіть якщо фізичні символи визнання змінять власника, це жодним чином не корегує офіційні списки Нобелівських лауреатів. Історія зберігає пам’ять про досягнення людини, а не про місце перебування дорогоцінного металу чи паперу.
Коментарі