На 47-му році життя відійшов морський піхотинець 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ Олександр Савов. Він був одним із оборонців Маріуполя та «Азовсталі» і провів у російському полоні 2 роки і 10 місяців.
Про смерть військового 16 листопада повідомила його донька Анастасія, яка написала про втрату батька і наголосила, що полон продовжує забирати життя навіть після повернення додому.
За словами родини, причиною смерті став відкритий туберкульоз. Це лише одна з тяжких хвороб, які Олександр отримав у неволі. Лікарі також діагностували у нього серйозні ураження шкіри та лімфостаз ніг. Організм, послаблений майже трирічними нелюдськими умовами, не зміг витримати наслідків катувань і хвороб.
Період полону став для воїна багаторівневим випробуванням. Він пережив утримання в Оленівській колонії, Таганрозькому СІЗО, а також у виправних установах Курської області та Мордовії. Там його били струмом, примушували годинами стояти, карали за українську мову та тиждень тримали в «гумовій камері».
Окрім катувань, полонених змушували вивчати російський гімн, пісні та символи. Найменша помилка під час так званих «екзаменів» закінчувалася побиттями, приниженнями та виснажливими фізичними покараннями.
Попри це, Олександр не зламався. У березні 2025 року він повернувся додому після майже трьох років неволі. Момент зустрічі з донькою Анастасією, яка вийшла до нього з прапором, став одним із символів надії для країни.
Саме тоді він, важко хворий, сказав: «Боюся обійняти доньку – я заразний». Однак через вісім місяців наслідки полону виявилися смертельними.
Поховання Захисника заплановане у Миколаєві.













Коментарі