Зимою 2015 року на позиціях під Дебальцевим російський танк травмував військовослужбовця 128-ї бригади Олександра Зозуляка. Під час інциденту він втратив ліву руку, а права рука та ліва нога були переламані в багатьох місцях. Про незламність українського захисника розповів журналіст Stanislav Yasinskiy.
Побратими змогли підбити танк прямо над Олександром, і він, стікаючи кров’ю, чекав, поки броньована машина буде відтягнута. Медики зазначали, що шансів на повноцінне життя без цілодобової підтримки майже не залишалося. Лікарі попереджали: «Ходити ти не зможеш, змирися». Але Олександр не здався.

За рік після трагедії він не лише зміг стати на ноги, а й влаштувався на роботу в поліцію. Паралельно він повернувся до спорту — стрільби з лука, якою цікавився ще в 90-х. Однак для лука потрібні дві руки, а жоден існуючий протез не забезпечував потрібної точності та витривалості.Тоді Олександр вирішив створити власний протез.

Маючи відповідну освіту, він освоїв фах інженера-протезиста і тепер розробляє кібернетичні кінцівки для поранених українських захисників і захисниць. Лук при цьому він не залишив — навпаки, зумів досягти високих результатів та став призером міжнародних змагань серед ветеранів.
“Воля і дух цих неймовірних людей звеличують їх, роблять особливими і мотивують ставати кращими. Такі люди-локомотиви ніби тягнуть нас усіх уперед”, — зазначає журналіст.
Історія Олександра Зозуляка — приклад незламності та винахідливості, коли сила духу поєднується з інженерним талантом, допомагаючи не лише самому ветерану, а й його побратимам відновлювати життєві функції та повертаючись до активного життя.













Коментарі