Автор 
Команда Національного музею Голодомору-геноциду продовжує мандрівки Україною, записуючи свідчення людей, які пережили голод 1932–1933 та масовий штучний голод 1946–1947 років. Попри повномасштабну війну, музейники змагаються з часом, адже літніх свідків залишилося обмаль.
Експедиції під час війни
Як розповіла Юлія Коцур, завідувачка відділу усної історії Музею Голодомору, експедиції стартували 6 жовтня 2025 року. Дві групи виїжджали в різні області, маючи з собою відео- та фотозйомку, павербанки та всю необхідну техніку. Під час блекаутів люди жартували: музейники принесли їм світло.
Підготовка до поїздок була масштабною. Спершу необхідно було знайти респондентів, домовитися про зустрічі та узгодити маршрути, враховуючи стан здоров’я літніх людей. В експедиціях брали участь співробітники музею, водії, логісти та місцеві краєзнавці й бібліотекарі.
Області та респонденти
Експедиції охопили Одеську, Миколаївську, Черкаську, Кіровоградську, Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Волинську, Київську та Полтавську області. Головним критерієм для відбору були люди, яким понад 90 років — ті, хто ще може поділитися спогадами про Голодомор.
Матеріали, які збирають музейники, поповнять фонди Музею Голодомору. Їх транскрибують дослівно, зберігаючи мову респондента, а частина буде доступна на сайті «Свідчення». Також планується короткий фільм про експедиції, їх організацію та унікальні історії учасників.
Життєві історії і сильні жінки
Більшість свідчень — історії жінок, які вижили під час голоду та рятували дітей, родини та сусідів. Юлія Коцур пригадує випадки, коли діти залишалися без батьків, виживали завдяки небайдужим сусідам або рятівникам із місцевих дитячих будинків.
- На Одещині дві дівчинки вижили завдяки сусідці, яка звернулася до сільради;
- На Кіровоградщині троє дівчаток пережили Голодомор завдяки активістці сільради, яка доставила їх до інтернату;
- В Іванківській громаді Київщини мати врятувала п’ятьох дітей, продаючи речі у Вишгороді та ділячись харчами з іншими членами родини.
Музейники також фіксують історії тих, хто допомагав рятувати людей — директорів шкіл, голів колгоспів та сусідів, які ризикуючи життям, видавали зерно чи організовували харчування.
Паралелі з сучасною агресією
Літні свідки відзначають жахливі подібності між Голодомором та сучасною війною: «Тоді голодом вбивали, зараз ракетами». Багато спогадів накладається на сучасні події, коли Росія викрадає українських дітей та намагається руйнувати життя громад.
“Голодомор — злочин геноциду. Росія зараз чинить те саме. Багато схожих моментів: тоді дітей переміщували, перевиховували, змушували зрікатися батьків. Зараз так само — Росія викрадає українських дітей”, — зазначає Юлія Коцур.
Науковиця підкреслює, що сьогодні Україна має державу, армію та власну церкву, і завдання громадян — берегти незалежність та створювати сильне суспільство, використовуючи уроки минулого.
Експедиції Національного музею Голодомору продовжують фіксувати унікальні свідчення очевидців, зберігаючи пам’ять про страшні події та допомагаючи суспільству усвідомлювати історичні паралелі з сучасною агресією.
Коментарі