Від тяжких опіків померла вдова ліквідатора ЧАЕС – сьома жертва обстрілу Києва

Квартира Наталії Ходемчук згоріла повністю, а її з тяжкими опіками госпіталізували до спеціалізованої опікової лікарні. Медики, незважаючи на зусилля, не змогли врятувати жінку.

Станом на 14 листопада кількість загиблих під час російського обстрілу Києва зросла до семи осіб, повідомив начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко у Телеграмі.

«Сьогодні зранку у лікарні померла літня жінка, яка постраждала під час обстрілу 14 листопада. Таким чином, кількість загиблих киян від рук російських терористів становить 7 осіб», — зазначив Ткаченко.

Як відомо, сьомою загиблою стала Наталія Ходемчук. Її будинок на Троєщині уразив шахед, що спричинило пожежу та тяжкі опіки у постраждалої, а також погіршення стану через супутні хронічні хвороби.

«Не було шансів врятувати Наталію Ходемчук. Удову першої жертви аварії на ЧАЕС, Валерія Ходемчука, який залишився під завалами 4 енергоблока у 1986-ому. В її будинок влучив шахед, сталася пожежа, страшні опіки +супутні хвороби. Совєцька система вбила чоловіка. Рашистська система вбила дружину. Російська „імперія“ — абсолютне вбивче зло», — написала журналістка Анастасія Нагорна.

Жінка мешкала у будинку на вулиці Оноре де Бальзака, де постраждали квартири на 6, 7 та 8 поверхах. Раніше тут отримали житло вдови працівників ЧАЕС, які загинули під час катастрофи у 1986 році. Серед мешканців також живе Герой України Олексій Ананенко, один із трьох добровольців, які запобігли другому вибуху на ЧАЕС, про що повідомила журналістка Тамара Хрущ.

За словами Тамари Хрущ, вона особисто відвідувала будинок під час підготовки телепередачі «Дзвони Чорнобиля». Серед мешканців були вдови перших загиблих працівників станції, включно з Наталією Ходемчук, чий чоловік залишився під руїнами 4-го енергоблоку. Вона разом з іншими вдовами відвідувала Мітинське кладовище в Москві, де поховані 30 перших жертв аварії.

Квартира Наталії згоріла дотла. Після доставки до спеціалізованої опікової лікарні, враховуючи хронічні хвороби та важкі травми, медики не змогли врятувати її життя.

Деталі життя пані Наталії також розповіли у Державному агентстві України з управління зоною відчуження. 25 листопада вона мала їхати до Прип’яті разом з іншими ліквідаторками у рамках проєкту «Чорнобиль: жіноча доля» до 40-річчя трагедії.

За словами агентства, рік тому зафіксували історію пані Наталії, зберегли світлини її останнього візиту до зони відчуження. Вона періодично відвідувала ЧАЕС до повномасштабного вторгнення, де на меморіальній дошці між третім та четвертим енергоблоками увіковічено пам’ять її чоловіка Валерія Ілліча, відбитки рук на дошці залишили донька Лариса і сама Наталія.

З Валерієм Ходемчуком Наталія познайомилася у прип’ятській їдальні, де працювала продавчинею, а їхні дружні стосунки згодом переросли у шлюб. Молоде подружжя розпочало спільне життя у пересувному будиночку в Лісовому масиві, а 1975 року отримали квартиру у Прип’яті, виховуючи двох дітей — сина Олега та доньку Ларису.

Наталія згадує останню зустріч з чоловіком: він ішов на нічну зміну, а вона поцікавилася, чи одружився з нею з любові. Він відповів ствердно, посміхаючись.

Після аварії інформацію про долю чоловіка Наталія отримувала від сестри та директора станції, адже його пошуки були безуспішними. Вона не змогла відразу сказати свекрусі правду про загибель Валерія, пояснивши, що його відвезли на лікування. Відомо, що про смерть сина мати дізналася з виступу Горбачова 10 травня.

Довгі роки Наталія відвідувала Митинське кладовище, зберігаючи речі чоловіка та згадуючи дитинство синів, що носили його краватку та запонки. Перед початком повномасштабного вторгнення у неї народилася онучка, яку назвали Валерією на честь діда.